| | Неприємна правда про державу та мову
Социум

Неприємна правда про державу та мову

0
Неприємна правда про державу та мову

Неприємна правда про державу та мову
Більшість людей не схильні приймати правду через її "холодність", байдужість до людей та їх бажань.
В українців несприйняття правди ще глибше. Століття національного поневолення закарбували в нас ігнорування соціально-політичної реальності, прагнення втечі за океан, в радощі "гречкосіїв", зрештою, в гумор.
Але з 1991 року ми прагнемо створити українську державу. У фундаментальному Акті про державну незалежність України 1991 року проголошується створення "самостійної української держави – УКРАЇНИ".
Однак державу з назвою "Україна" створити легко – а ось українську державу без гірких пігулок правди значно складніше.
Правда перша.
Читайте также: Почему в Украине низкие зарплаты и пенсии
Не існує теоретичних "російськомовних українців" чи "україномовних росіян". Існують громадяни України, які розмовляють або українською, або російською мовами.
Для України сам термін "національність", запроваджений в СРСР, лише надав нову форму мовній самоідентифікації, яку за часів Російської імперії в переписах позначали "рідна мова". Саме за мовою і визначали так звану "національність" – на відміну від громадянства чи підданства, яке дається якимсь законом або паспортом.
Тому фактично лише "рідна мова" визначала кількість "українців" чи "росіян" в Російській імперії чи СРСР.
Зв’язок мови та належності до українського народу ніколи не розривався. Тому Тарас Шевченко ніколи не вважав українцем того, хто спілкувався російською мовою і вважав її за рідну. Саме тому "батьку нації" ніколи б не прийшло в голову назвати Крим – Україною, так само як і Івану Франку чи Лесі Українці. Для них, як і для Степана Бандери чи Симона Петлюри та мільйонів наших предків – Україною була лише та територія, де більшість населення розмовляло українською мовою.
Тому й при спробі створити українцями територіально-політичну державну структуру, її межі прив’язувались до меж поширення української мови; часто це називалось "українські етнічні території". При цьому до ери урбанізації визначальними були сільські території, а не міста.
Так само й Богдан Хмельницький прагнув вибити з під поляків лише ту територію, де більшість розмовляла українською мовою. Релігія в цьому плані була не критичною.
У джерелах згадується випадок, коли під час походу на західну Україну козаки побили українця-селянина за те, що той був уніатом. Вони визначили в ньому "свого" за мовою, а побили через релігію – "щоб польське м’ясо відстало від українських кісток".
Українці століттями не мали держави – але українці існували, як і українська культура. Саме тому, що українськість визначалась не проживанням на території Речі Посполитої, Російської, Австро-Угорської імперії чи рейхскомісаріату "Україна" – а мовою, яку ми передавали крізь століття політичного, культурного рабства.
І співаючи рядок з гімну "І покажем, що ми браття козацького роду", слід пам’ятати, що запорізьким козаком міг стати виключно той, хто спілкувався українською мовою. Про це ще в ХІХ столітті зазначив найвидатніший дослідник козацтва Дмитро Яворницький. Він підкреслив, що цю умову, на відміну від інших, ніхто не порушував.
Юридичний кордон – це лише лінія на папері, а держава – лише політична конструкція. Не слід про це забувати. Якщо ми в черговий раз на століття втратимо державу, критично важливо щоб вижили ми – як народ "українці" та "українська культура".
Правда друга.
Вона полягає в тому, що більшість політичних сучасних проблем українців криються у боротьбі мов.
КМІС, СГ "Рейтинг", Фонд Разумкова та інші наукові установи десятками соціологічних опитувань довели, що відмінність тих людей, які спілкуються російською або українською мовами – колосальна (так само й за поділом "рідна мова"), часто погляди цих груп діаметрально протилежні.
При цьому це стосується як політики, так і релігії, спорту, улюблених пісень, свят та їжі, практично усього.
Читайте также: От чего умирают украинцы и сколько смертей можно было предотвратить
Наведу лише крихту:
Ймовірне голосування за незалежність України
КМІС, 12.2001
Україномовні українці
Російськомовні українці
Російськомовні росіяни
За – 60,2%, Проти – 15,7%
За – 42,8%, Проти – 29,7%
Проти – 45,2%, За – 22,6%
СГ "Рейтинг" 08.2013
Рідна мова українська
Рідна мова українська і російська
Рідна мова російська
За – 77%, проти – 17%
За – 54%, проти – 35%
Проти – 48%, за – 35%
СГ "Рейтинг" 08.2014
За – 91%, проти – 5%
За – 71%, проти – 15%
Проти – 30%, за – 45%
Центр Разумкова
12.2015
україномовні "За" – 81%
двомовні "За" – 64%
російськомовні"За"– 46%
Готові захищати Україну або зі зброєю в руках або у волонтерському русі (Центр Разумкова 12.2015)
Україномовні
Двомовні
Російськомовні
60,5%
45,4%
33,4%
Війна на Сході – загарбницька війна Росії проти України (центр Разумкова, грудень 2015)
Україномовні
Двомовні
Російськомовні
Підтримую
64,6%
41,7%
25,3%
А ось наглядна залежність мови від тероризму в Україні:
Неприємна правда про державу та мову

Неприємна правда про державу та мову

Правда третя.
Опитування свідчать про те, що серед російськомовних (де-факто – росіян-громадян України) повільно зростає почуття патріотизму як відданість державі, але не українському народу.
Багатьом здається, що це однозначно добре. Насправді, в Україні може народитись не культурно-ментальна частина Росії, як-от Крим та так звані "ДНР, /ЛНР" – а європейська, демократична російськомовна держава під формальною назвою "Україна".
Російськомовні, що орієнтовані на інтеграцію з Росією, – "непопулярні" і мають тенденцію до чисельного зменшення.
А от для патріотів України – росіян (російськомовних) та українців (україномовних) російська та відповідно українська мова, як і держава "Україна", можуть стати маркером самосвідомості, який кожна група прагнутиме політично захистити в освіті, побуті, культурі, ЗМІ тощо.
Протиборство може піти за трьома сценаріями.
Або українці програють і розчиняться в європейській, демократичній "русской Украине".
Або росіяни-патріоти України, зрісши чисельно до певної межі, почнуть поступово танути, переходячи на українську мову, асимілюватись серед українців.
Або дві групи розірвуть Україну на дві європейські, демократичні – але різномовні держави.
Правда четверта.
Не поважають українців та інших сусідів-"неросіян" – не німкеня Катерина ІІ, грузин Сталін чи Путін – а самі росіяни.
Відповідні правителі були в росіян, бо саме росіяни хотіли загарбання нових територій (з населенням чи без – не принципово), що дає їм "велічіє Росіі".
Тому росіяни найбільше пишаються армією, полководцями, перемогами у війнах та правителями, за яких Росія розширилась найбільше. Опитування свідчать, що пишаються Сталіним, Петром І, Катериною ІІ, Путіним – саме "пересічні" росіяни.
Цю правду не люблять в Україні.
Хоча зараз все більше людей виліковуються від ілюзії "гарних росіян" при їх "поганих правителях".
Відомий волонтер, засновник фонду "Крила Феніксу", а нині голова Миколаївської обласної організації БПП Юрій Бірюков визнав: "Звинувачувати у всіх бідах Путіна – це рівно як і звинувачувати в голодоморі особисто Сталіна… Путін лише "екстракт" всієї цієї публіки. Не тіште себе ілюзіями, не в ньому справа. Справа у ворогу біля наших кордонів, під назвою Росія. Справа в росіянах… І так, є 10-15-20 відсотків десь якось більш тверезомислячих. І? І – нічого. Коли цей царьок помре, вони "оберуть" наступного. Такого ж, а може ще гірше".
Після того, як росіяни в якості солдатів, добровольців, волонтерів захопили частину України – саме 58% громадян Росії погано ставляться до України(липень 2016, опитування "Левада-Центр"). Натомість в Україні, яка постраждала від росіян, картина протилежна: нейтрально до росіян ставляться 37,9%, позитивно 29,9%, негативно – 23,1% (опитування Центру Разумкова грудня 2015).
Так хто ж на кого напав, і хто на кого за це образився?
Істотна при цьому різниця за мовою:
Ставлення до громадян Росії
Україномовні
Двомовні
Російськомовні
Негативне
32,4%
17,8%
9,4%
Позитивне
19,4%
35,0%
46,0%
Отже, нам ще доведеться лікуватись від ілюзії "братського народу", яким керують "небратські правителі".
Чекає на нас і усвідомлення слів Акту про державну незалежність України про створення "української держави – УКРАЇНИ".
Чекає на нас і усвідомлення справжніх меж України, яке до нас зрозуміли Шевченко, Хмельницький, Грушевський та Бандера.
Чекає багатьох і українська мова та "козацький рід", до якого приймали лише "україномовних".
Ми лише на початку усвідомлення того, що українці часто творили власні держави з різними "назвами" – але ключовим завжди була українська етнічна сутність таких держав.
Сутність, у якій мова є центральним елементом.
Станіслав Біличенко, спеціально для УП...

Еще по теме

Визнання

Визнання "ДНР" та "ЛНР" Росією відкладається: росіяни проти

30-08-2016, 15:43
«Ультра-патріоти» будують в Україні «совок»

«Ультра-патріоти» будують в Україні «совок»

21-06-2016, 12:08
73% учасників АТО назвали рідною мовою українську - опитування

73% учасників АТО назвали рідною мовою українську - опитування

7-06-2016, 17:27
Микола Марченко: У Харкові розстріляли 33 студентів за відмову складати ісп ...

Микола Марченко: У Харкові розстріляли 33 студентів за відмову складати ісп ...

13-01-2016, 14:31
Митрополит Онуфрій категорично виступив проти української мови в богослужін ...

Митрополит Онуфрій категорично виступив проти української мови в богослужін ...

30-12-2015, 12:19
А не пробували УКРАЇНЦІВ в український уряд запрошувати?

А не пробували УКРАЇНЦІВ в український уряд запрошувати?

1-12-2015, 16:16
Социум

Редактор раздела Социум
Написать на e-mail